Як відспіває тиша
вечорова
речитативом повсякденних втом –
торкнеться серця
споконвічне слово
і забринить між скрипкою
й смичком.
Величним форте, лагідним легато
сягне висот п’янкий
перегук струн,
і ніч скупає місячну
сонату
у стоголосих переливах лун.